Симетрія - основа побудови орнаменту української вишивки. Які осі симетрії використовуються у традиційній вишивці Рівненського Полісся: за матеріалами майстрів Рокитнівщини

Види симетрії  відображені  в  орнаменті  української  вишивки

    Геометрична фігура симетрична, якщо існують перетворення, при яких її точки змінюють своє розташування на площині або в просторі, однак фігура накладається сама на себе. Якщо частини такої фігури накладаються на інші частини, то ці частини називають симетричними між собою. В залежності від типу перетворень розрізняють різні види симетрії. Поняття симетрії проходить через всю багатовікову історію людської творчості. Багато народів з давніх часів використовували слово „симетрія” в значенні „гармонія” та „врівноваженість”. Дійсно, в перекладі з грецької мови це слово означає „співрозмірність частин”, „правильне відношення чи розміщення”. В геометричних орнаментах всіх віків відображені  невичерпна фантазія і образність художників і майстрів, чия творчість була обмежена певними рамками, в межах яких обов’язково дотримувались принципів симетрії.

 

Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури, до усвідомлення необхідності збереження традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності, втрата якого загрожує існуванню самого народу.  У  невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. З нею пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє. Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

« І в дорогу далеку ти мене

На зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя,

На долю дала».

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мережання чи вирізування на льняних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

         Як нам зберегти і залишити для нащадків цю красу? Чому старовинні українські орнаменти мають святковий вигляд, що означають вишиті на рушниках птахи і звірі, дерева і квіти, за якими правилами побудований орнамент,яке значення симетрії в побудові орнаменту – на ці та інші питання ми спробуємо знайти відповіді   у  нашому  дослідженні. Розглянемо застосування симетрії в побудові орнаментів української вишивки.

 Орнамент (від лат. Ornamentum - прикраса) - візерунок, що складається з повторюваних, ритмічно  впорядкованих  елементів.

Орнамент - один з найдавніших видів образотворчої діяльності людини, в далекому минулому ніс у собі символічний магічний сенс, якусь знаковість. Дослідники орнаменту вважають, що він виник вже в 15-10 тис. до н.е.

Орнамент був майже виключно геометричним, він складався із строгих форм кола, півкола, спіралі, квадрата, ромба, трикутника та їх різних комбінацій. Стародавні люди наділяли певними знаками своє уявлення про будову світу. Наприклад, коло - сонце, квадрат - земля.

Орнамент призначений для прикраси різних предметів (посуду, меблів, текстильних виробів, зброї) та архітектурних споруд. Пов'язаний з поверхнею, яку він прикрашає і зорово організовує, орнамент, як правило, виявляє і підкреслює своєю побудовою, формою і кольором конструктивні особливості предмета, природну красу матеріалу.

У народній творчості, кожна національна культура виробила свою систему орнаменту - мотиви, форми. Тому часто за орнаментом можна визначити, до якого часу і до якої країни належить той чи інший твір мистецтва.

За характерними ознаками орнаментальні мотиви бувають геометричними, рослинними, зооморфними. Виявляється найважливіше майже всі орнаменти будуються виключно за  законами  симетрії: